Вербна неділя

Здавна люди шанували вербу. В культурі деяких народів вона уособлювала світове дерево (жіноче світове дерево), що верхівкою сягає Неба і сполучає його з Землею, поєднуючи світ Богів зі світом людей.

З вербою, як і з дубом, пов’язували річний цикл та модель Всесвіту. Стовбур символізував земну вісь, коріння — потойбічний світ, віти — небесну сферу, світ Богів. Зображували вербу з 12 гілками, бо 12 місяців у році, на кожній по 4 пагони, як 4 пори року, а на пагонах по 3 гніздечка — 3 місяці в сезоні.

Верба була символом небосхилу, а її відображенням на небі вважали Чумацький шлях.

Ой, вербо, вербо, вербице,

Чого над морем нависла?

Люди використовують вербу в обрядах, про неї складають безліч пісень, приказок. За тиждень перед Великоднем заведено освячувати вербу в церкві. Потім освяченою гілочкою символічно «били» кожного члена родини, виконуючи магічний ритуал вигнання нечистої сили, всього негативного після тривалої зими, побажання весняного оновлення та здоров'я.

Не я б'ю, верба б'є,

Не будь сонливий, до роботи лінивий,

Будь здоровий, як вода, рости, як верба.

Вважали, що на вербовому гіллі люблять гойдатися мавки — дають їм прихисток старі верби на зиму.

Мені здається часом, що верба,

Ота стара, сухенька, — то матуся.

Вона мене на зиму прийняла

І порохом м'якеньким устелила

Для мене ложе.

Леся Українка

Традиційно в Україні річки та водойми обсаджували вербами. А оскільки є відповідна приказка: «Де вода, там і верба», за допомогою вербової гілочки визначали, де копати колодязь. Були уявлення, що своїм корінням верба очищає воду, тому й відро з колодязною водою і кухлик на стіл ставили на вербову дощечку — теж для очищення. Клали помічні вербові гілочки і в купіль немовляти.

Широко застосовували вербу для лікування не тільки наші пращури, а й давні корифеї медицини Авіценна і Діоскорид. Відваром гілочок віками виганяли застуду, оздоровлювали хворі ноги, свіже потовчене листячко прикладали до ран і виразок. Вербові котики давали дітям для профілактики захворювань горла.

Понад 117 видів верби існує в світі. Кожна з них по-своєму гарна і корисна. Верби — гарні медоноси, рятують працьовитих бджілок від голоду ранньої весни.

Тисячі років наші люди освячують, шанують і люблять вербу. Та, на жаль, все менше стає верби біля наших водойм, бо дерево це недовговічне. Посадіть гілочку верби біля водойми, догляньте, і маленький пагін щороку ставатиме більшим, милуючи око і гріючи душу.

Тамара ПІСТУН, народознавиця